Tracklist
- Intro
- Take Tekilla-La Tale
- Stamplisy
- Love My Sh-h
- Damn A Cannot
- Saturday Life
- Key Stouvack Stouvock
- Ambere Life Skay
- Moving The Lifes
- Laver
- Tam Tadam Tulitla
- Ney Na Na
- Alien Pink Planes
- Fishinger
- Light
Dollheads - це нова інкарнація поважної команди Necropolis, яку на початку 90-х називали першою українською готик-групою. За час свого існування колектив встиг відзначитися на всіх головних фестивалях країни ("Кін", "Альтернатива", "Інтонація", "Червона рута", "Перлини сезону", "Рок-екзистенція") і показати себе у ближньому зарубіжжі. Особливості стилю не передбачали масової популярності, але свій слухач у Necropolis завжди був. Як і авторитет серед своїх колег. Менше з тим, до нового тисячоліття гурт не дожив. За п'ять років, майже без змін у складі, вони повернулися на сцену під іменем Dollheads. Готикою, прямо скажемо, і не пахне. Втім, у музикантів є власні думки з цього приводу: "Ми не дотримуємось якогось певного стилю, хоча нічого кардинально нового і не робимо, та й не намагаємось. У всякому разі, ми не займаємось плагіатом. Для нас не є важливим зберігати стилістику та дотримуватись моди музичної індустрії. Головне - свобода творчості та гра на живо" © Макс Віхоть (журнал Афіша #46(189) 24-30 листопада 2004)
Можливість помилки, звичайно, не виключена – але здається, що нічого подібного на українській альтернативній сцені ще не видавалося. Причому це стосується альтернативи одразу двох напрямків – як рок-, так і електронної. Бо, як відомо, Dollheads активно залучають до своєї музики електронні заморочки – зрештою, це явно чутно. Але грає гурт при цьому – на-живо. Тобто, які б викрутаси Ви не почули на платівці – варто чекати, що під час концертного виступу не тільки почуєте, а й на власні очі зможете побачити, як вони створюються. При цьому не виключено, що в якісь моменти навіть власним очам повірити буде важкувато – зрештою, невипадково ж музику Dollheads порівнюють із музикою Red Snapper. Її так само важко визначити – і так само нелегко повірити, що її можна відтворити у реальному часі. Втім, Dollheads все ж тяжіє не так до гіп-гопу та джазу, як до тріп-гопу та року – у дуже широкому спектрі, від психоделії до неоромантики. І фарби не змінюються поступово від треку до треку – вони щедро змішуються в кожному з них, що призводить до появи чудернацьких, але цікавих картин. Перегляд є якщо й не обов'язковим, то – бажаним, бо такі речі часом здатні просто перевертати непідготовлену свідомість) © umka.com