КОМУ ВНИЗ. Концерт, присвячений 193-й річниці з ДН Шевченка. 2007.03.17. Тернопіль

200 грн.

Абсолютно новий
Буклет
2007
Ukraine
шт.

 

14 березня 2007 року в найкращому, найбільшому і найдорожчому тернопільському концертному залі «Березіль» відбувся концерт рок-гурту КОМУ ВНИЗ «Музика високого духу», присвячений 193-ій річниці з дня народження Тараса Шевченка.

Ідеальна організація, якісний звук, професійне освітлення, надихаюча музика, змістовні тексти, шляхетна публіка. Все пройшло легко і невимушено. Тому що організаторам вдалося подолати байдужість і тихий саботаж «навколишнього середовища», починаючи від місцевої влади (від якої й так мало чого сподівалися) і закінчуючи «справжніми націоналістими» (щодо яких були певні ілюзії).

Влада продемонструвала абсолютну байдужість як до Тараса Шевченка, так і до української культури в цілому. Певне пожвавлення виразилося лише в бажанні отримати безкоштовні квитки на концерт. На що «слуги народу» отримали логічну відповідь організаторів: «Панове, ну навіщо вам цей концерт. Вам же це зовсім не цікаво».

Ще гірше було зі «справжніми націоналістами» — всіма цими місцевими просвітами, вертепами, свободами, кунами та іншими професійними патріотами. Попри пусті обіцянки — жодної реальної підтримки. Це ще тупіше, ніж з місцевими чиновниками — ті, принаймні, нічого не обіцяли і чесно дали зрозуміти, що їм «по барабану» вся ця ваша «музика» разом з «високим духом». Наприклад, тернопільська «Свобода» взяла для розклейки концертні афіші, потримала в себе, а потім на вимогу організаторів повернула (в принципі, їхня логіка зрозуміла: який сенс розвішувати плакати, якщо немає жодного партійного піару?)

Ніхто з керівництва і активу згаданих організацій не придбали ЗАВЧАСНО квиток на концерт. Але потрапити на концерт хотіли. Безплатно. Деякі з них навіть переконували, що «справжні націоналісти» своєю жертовною працею заслужили на безкоштовний вхід (треба розуміти, до кінця їхнього життя).

Чому так важливо було наперед продати квитки? Тому що принцип «Сонячної Мережі» — самодостатність. Громада ні в кого не просить і навіть не бере в борг — громада все робить власним коштом, власними ресурсами. Тож всі попередні витрати на підготовку концерту (оренду залу, звук, світло, буклети, рекламу тощо) мали здійснюватися за рахунок проданих квитків. Ціни на квитки були в широкому діапазоні, в залежності від зручності місця в залі: 25, 35, 45, 54, 63, 72 і 90 грн.

Природно, що організатори концерту розраховували на підтримку націоналістичного активу в розповсюдженні квитків. Коли ж зрозуміли, що окрім «професійної балаканини» нічого не буде, спеціально оголосили і надрукували на кожному квитку: «Цей концерт є виключно культурно-мистецьким дійством. Жодна політична партія, об’єднання чи блок, не зважаючи на можливі заяви, до нього непричетні». Ми ж знаємо, що у перемоги багато батьків, а у поразки немає й матері.

Далі почався тихий саботаж. Містом поповзли чутки, щоб люди не купляли квитки, бо, мовляв, концерту не буде, а якщо й буде, то перед самим початком їх можна буде придбати майже за безцінь.

Це ускладнило ситуацію, оскільки за тиждень до концерту виявилося, що наявних грошей навіть з добровільними внесками активу «Сонячної Мережі» не вистачає для виплати обумовленого гонорару музикантам КОМУ ВНИЗ. Головний організатор цього концерту — Тарас Іваницький — відверто пояснив хлопцям ситуацію і сказав, що не зможе в повному обсязі виконати свої зобов’язання і вони мають повне право відмовитися від виступу. На що отримав відповідь, що КОМУ ВНИЗ дасть концерт «за будь-якої погоди».

Зранку в середу 14 березня поїздом № 49 «Київ-Трускавець» («Кобзар») музиканти гурту КОМУ ВНИЗ Андрій Середа, Сергій Степаненко, Євген Разін і Владислав Малюгін приїхали до Тернополя, поснідали в готелі, трохи відпочили, узгодили плани з Тарасом Іваницьким, після чого поїхали на мікроавтобусі в «Березіль» готуватися до концерту. Сцену прикрасили щойно виготовленим новим плакатом із зображенням захисної сварги КОМУ ВНИЗ. Понад три години пішло на налаштування апаратури і коротку репетицію. О шостій годині пообідали (чи повечеряли), а за чверть на сьому повернулися до Палацу культури «Березіль».

Вестибюль і концертний зал вже були заповнені людьми. Молоді, красиві, шляхетні обличчя. Люди прийшли на свято. Окрім мешканців Тернополя та ближчих містечок приїхали гості з Києва, Львова, Чернівців. Охорону і перевірку квитків здійснювали молоді дужі хлопці, вихованці Клубу бойових мистецтв «Сакура» та їхні друзі, що займаються українським рукопашем Гопак, — з козацькими зачісками і чорному одязі з шевронами атакуючої сварги-сонцебігу «Перехід-IV».

Бажаючі мали можливість придбати за 70 грн. «фірмові» футболки зі сваргою КОМУ ВНИЗ, а також чудової якості буклети (по 5 грн.) з історією гурту і текстами майже всіх їхніх пісень.

Здивувала велика кількість школярів в українських вишиванках. Виявилося, що Тарас Іваницький надав можливість безкоштовного відвідання концерту тернопільським школярам, але за двох умов: 1) вишиванка; 2) учнівський квиток. У такий спосіб до поезії Шевченка і музики високого духу долучилися 322 дітей — наша майбутня еліта. Всього ж у концерті взяло участь приблизно 800 глядачів. Зал не був повністю заповнений, але люди якось так розмістилися, що порожнечі не відчувалося. До речі, за півгодини до початку, не дочекавшись знижки для «членів профспілки», кілька «справжніх націоналістів» таки купили квитки.

Рівно о 19-00 почалося ДІЙСТВО. Коли пролунав перший куплет композиції «Заповіт арійській людині» на слова Редьярда Кіплінга, весь зал піднявся і прослухав його стоячи. Далі були пісні «Косар обрієм», «Попіл», «Сіє небо зорі», «Мамай», «Від Києва до Ольстера» і «Микита Швачка». Кожна пісня закінчувалася бурхливими оплесками.

Наступну пісню — «Ворони» (на слова Олександра Олеся) Андрій Середа присвятив чотирьом хлопця-скінхедам, засудженими на 14 років лише за те, що міліції треба було на когось «повісити» нерозкритий злочин і відрапортувати начальству.

Після виконання «До Основ’яненка», пролунала пісня, присвячена «тим, завдяки кому ми знаємо, як жити і що робити» — «Птаха на ймення Nachtigall».

Далі були «Не нарікаю я на Бога» і «Пісня химерного краю», присвячена нашим дітям — генерації, яка нас перевершить. Потім з короткими коментарями Андрія Середи пролунали «Нава», «Білі демони», «Мажа-Віра», «Шива», «Кленовий вогонь», «Ліра», «Вийди, змучена людьми».

Славетну пісню «Суботів» на слова Тараса Шевченка зал слухав стоячи.

А останню пісню — «Мати» Андрій Середа присвятив всім, хто не дожив до нашого часу. Для підняття дещо мінорного настрою, навіяного цією піснею, повторили сонячно-драйвову «Микита Швачка», присвячену веселому очищенню українського простору від всілякої погані.

Концертом залишилися задоволені всі його учасники: і музиканти, і організатори, і глядачі. Це було наснаження чистою животворною енергією, після чого хочеться співати, думати, творити. Журналісти довго не відпускали хлопців з КОМУ ВНИЗ, з ними фотографувалися дівчата і маленькі діти, всі брали автографи.

Тернопільський концерт показав, що в Україні пробуджується середній клас і починає пробувати м’язи. Концерт організував лікар Тарас Іваницький, якому допомогли Ігор Аркуша (комерційний директор тернопільської газети «Номер Один»), власник агенції нерухомості «Оранта» Люба Лисак, викладач математики Оксана Луцків і викладач комп’ютерної справи Андрій Луцків. Підтримку надало Тернопільське видавництво «Підручники і посібники». Інформаційними партнерами були: газета «Номер Один» і «Нова Тернопільська газета», журнал нової еліти «Перехід-IV» та інтернет-газета «Народний Оглядач» разом зі своїм паперовим додатком — часописом національного оновлення «Пульсар».

«Сонячна Мережа» продемонструвала новий порядок, ключовими словами якого є самодостатність, раціональність, прямота і точність. Організатори і учасники не скигліли про «негаразди і безгрошів’я», а просто взяли і без зайвого галасу зробили те, що вважали за потрібне.

Фінансування витрат на організацію концерту було здійснено «Сонячною Мережею» передусім за рахунок надходжень від продажу книги Ігора Каганця «Пшениця без куколю. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень». Тому всі, хто придбав цю книгу, по суті виступили в ролі інвесторів Тернопільського концерту КОМУ ВНИЗ. А на запитання про спонсорів цього дійства Тарас Іваницький відповів: «Спонсорами були чесні громадяни, які придбали квитки».

Не маємо нічого проти любителів безкоштовних «хліба і видовищ» та «професійних українців». Просто «Сонячна Мережа» не передбачає участі в ній люмпенів, демагогів і «шаровиків». «Сонячна Мережа» — це масовий рух середнього класу, це Спільна Дія людей самодостатніх, сміливих і критично мислячих, які почуваються господарями на цій землі і надалі робитимуть на ній те, що вважатимуть за потрібне.

Хай Буде!

НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ, 2007.03.19